Телесуфлер і паралельна реальність

Цікава думка в книзі «Успішні виступи на TED. Рецепти найкращих спікерів» Кріса Андерсона. Якщо промовець використовує телесуфлер, то він намагається одночасно читати і володіти увагою глядачів. В багатьох політиків це виходить досить майстерно, але чи це та майстерність, яка власне потрібна політикам, можливо їм краще йти в актори (як чинний український президент). Зрештою державний діяч, який без шпаргалки не може зліпити трьох слів ставить під сумнів елітарність влади, професійний рівень та й взагалі чи може такий публічний політик адекватно приймати рішення.

Я розумію, що у сучасних політиків існують помічники, в коло обов’язків яких входить написання промов та забезпечення спілкування з аудиторією, але чи саме це думка політика, чи рафінований текст того, що хоче чути електорат. Тоді де ж істина? Нам постійно через інформаційній простір втуляють саме те, що ми хочемо чути. В цьому тепер вся боротьба за владу. Суспільство припиняє думати та аналізувати, а ведеться на маніпулятивні повідомлення нещирих політиків виголошені через телесуфлер. Паралельна реальність побудована на правдивій соціології та настроях електорату, але не для добробуту електорату.

В дусі останніх заяв українських політиків про те, що вони хочуть спілкуватися з виборцями безпосередньо, а не за допомогою журналістів. Все просто. Так простіше впарювати картинку. Журналісти ж можуть почати задавати запитання, розбирати промови, шукати приховані смисли. І знайдуть, і проаналізують, і співставлять з іншими повідомленнями, знайдуть принаймні шлях до істини. Ну це я про тих, хто справді відданий професії і для кого правдивість інформації важливіша за одноденну популярність чи накрутку рейтингів.

Що відбувається насправді? Все дуже просто: аналізуються потреби суспільства та створюються медіаповідомлення, що мають нібито задовольнити ці потреби. Тридцять п’ять відсотків електорату висловилось за легалізацію легких наркотиків. Ок, президент в наступному зверненні скаже, що варто розглянути таку пропозицію. Двадцять відсотків з тих тридцяти п’яти будуть віддано за нього голосувати на наступних виборах.  Дев’яносто дев’яти відсоткам електорату не подобаються бандити, люди з кримінальним минулим, корупціонери і т. д. І ,о диво, електорату показують картинку де президент відчитує корупціонерів та бореться з бандитами — живу, яскраву та безпосередню, тобто максимально наближену до реальності. В результаті по факту нічого не змінилося ні з бандитами та корупціонерами, ні з легкими наркотиками, але суспільству створили ще одного кумира. Паралельна реальність та ні — наше з вами життя.

Обама, Порошенко та напевне багато інших політиків теж користувалися телесуфлерами під час офіційних промов. І їх також критикували за це, кожного разу сумніваючись у щирості. Проте те, що вони говорили якщо і було орієнтоване на маніпуляцію електоратом, то набагато вишуканіше та якісніше. Саме тому це не завжди працювало, бо залишало простір для аналізу, бо кожен міг заперечити. В цьому і полягає процес пошуку істини. Черчіль телесуфлер не використовував, а говорив те, що думав і тому був набагато відвертіший з британцями, хоча подобався далеко не всім. Не використовували телесуфлер Кеннеді та Мартін Лютер Кінг і творили набагато кращу якість політики. Що змінилося? Технології? Ставлення? Кінцева мета промовця? А можливо справжні керівники процесів промов не виголошують та перед телекамерами не стоять, а лише смикають за потрібні ниточки?

Найкращі режисери ті, хто вміє захопити глядача. Зробити з бутафорії реальність. І це дуже потрібне мистецтво. Його можна сприймати дві годині в театрі чи телевізорі. Це мистецтво повинно вказати людям на проблеми суспільства змусити думати про реальність критично. Бутафорія неможлива без буденності. Реальність повинна залишатися і всі ми повинні її ідентифікувати за певними маркерами. Держава в смартфоні може залишитись лише державою в смартфоні — алгоритмом з одиниць та нулів і її розвиток (або занепад) буде запрограмовано тим, хто створив цей алгоритм. Людські тіло та розум потребують справжньої реальності. Суспільство реальне мусить будуватися на щирості та правді. І ніякі ролики та фейки насправді цього не змінять. Влада може спілкуватись з електоратом безпосередньо через телесуфлер за сценарієм, але суспільство з владою буде спілкуватися без телесуфлера, оце і стане реальністю. А журналісти спілкуватимуться з суспільством так як і спілкувалися їх перевага в тому, що спілкування з владою їм для цього не потрібне. Власне вони і повинні забезпечити маркери реальності.

Юрко Буревій. Спеціально для Радінформу

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід на сайт

Увійти  \/  Зареєструватися  \/ 

Ввійти на сайт

Зареєструватися * * Обов'язкове поле

Введене вами ім'я недійсне.
Будь ласка, введіть допустиме ім'я користувача. Без пробілів, у всякому випадку 2 , НЕ повинно бути символів: < > " ' % ; ( ) &
Пароль недійсний.
Ваші паролі не збігаються. Будь ласка, введіть Ваш пароль в поле пароля та повторно введіть його в полі підтвердження.
Недійсна адреса електронної пошти
Адреси електронної пошти не збігаються. Будь ласка, введіть Вашу адресу електронної пошти в поле адреси електронної пошти та повторно введіть адресу у полі підтвердження.