Історія одного прапора

Деталі: Категорія: Суспільство і влада; серпня 23, 2017; Перегляди: 1632

Барви неба і стиглого колосся, які закарбували на полотні знамено Волі. Чи можна дивитися у справжню ідилію природи і зневажати це? Та виявляється, можна не любити цю землю, на якій зросло багате зéрно, ненавидіти вільних духом, що її боронять…Виявляється можна топтати знамено Волі, стяг Української Держави, навіть носячи на грудях хреста…

Наступна історія відбувалась у моєму Теслугові, славному селі, де гриміла повстанська слава, де дух України попри всі негаразди завжди залишався, навіть у жменьки отих людей Волі, донісся до сьогодення і спонукає мене.. бути українцем… завжди… У Теслугові була своя боротьба за Прапор!

Ще до часу проголошення Незалежності Його здіймали одні… І опускали інші… Але люди Волі усе ж здіймали знову і знову…

А ще є в селі одна легендарна бабуся… Назву її бабця Воля…, але вона настільки молода духом, така войовнича по сей день, аніж більшість отих на вигляд мускулистих сільських парубків, що живуть тільки сьогоденням, а завтра – чи на Польщу до пана, чи в Москву... Бабця Воля завжди давала бій найлютішим пройдисвітам та замаскованим ворогам…

Візьми й сама повісься на тій тичці! – пропонували вони, із небажанням, щоб на площі майоріло знамено України.

А згодом у церкві з`явився новий піп… Ще той засланець, як виявилось. Де б це йому бачено, щоб навпроти осідку «руского міра» був Прапор Волі: поглянути і скаженіти, чи то від заздрости, чи від казна-чого… Вже майже десяток років як Він, у буквальному розумінні, воскресав на площі, аж піп зажадав завдати свого удару, скривдити вкотре…

Знамено волі не просто зірване – розтоптане в грязюці… Стійка погнута до самого низів`я... Жалюгідне видовище на фоні розграбастаного Будинку Культури. Війна… Зневажено символ Волі… Державну символіку… Символіку держави, у якій їсть хліб… і, як виявляється, п`є кров зі самою струєною душею!

Та бабця Воля не дрімала. Зціпивши зуби, озброївшись впевненістю – що бути цьому стягові до скону вік – вона знову здіймала Прапор! Та того разу працівники Міліції вже були змушені розслідувати глумство. Та й шляхів знайти звідки ростуть роги не так багато… Тож операція під пильним тиском бабці Волі була змушена обвінчатися успіхом…

Знимкували сліди, реально лічили які люди були у центрі того вечора… І як виявилось, були й не тільки теслугівці, а й кілько інших… з якого б це села? А чи не з того, що й новоприбулий москальський піп? Ти ба! Яке влучне попадання!

Про яку любов може йти мова, брехливий батюшко? Ти поглумився над стягом країни, в якій мешкаєш, над символом землі, на котрій народився, над тими людьми, які його відстоювали, і які за нього віддавали життя! Яке православне християнство ти можеш нести, коли немає любові до свого народу?

Це все неправда! – відповів піп помітно скаженіючи… – Я не чіпав прапор!

Він завше бреше. Коли на 9 травня, до монументу пам`яті, бабця Воля поклала синьо-жовту стрічку – то й ту зіжмакав, нагло, наче все його нутро ненавиділо Україну…

Почався Майдан… Ми, молоді хлопці, ковтнули повітря боротьби… Боротьби за Україну, за таких вічних людей як бабця Воля… Боже, я вдячний Тобі, що знаю Її! А всякі перевертні, обіцяю, особливо такі наглі як цей піп, будуть завжди почуватися незручно при зустрічі зі мною… Мої вільні очі завжди сміливо палитимуть його нутро, моє слово видаватиме його справжню суть, суть зрадника та ворога України. Мабуть, таку обіцянку дали собі багато вільних людей, в тому числі й Бабця Воля… Обіцянка Правди.

Пройшли рόки… День заснування Теслугова святкували теплого серпня. Збиралась громада. Вхід сільської ради прикрашений помпезним полотнищем, синьо-жовті барви якого гордо виблискують під сонцем. А неподалік і місце незнищенного прапора, за який велася війна. Там теж барви неба і стиглого колосся.

Той піп теж прийшов… Тільки тепер не дозволяє собі так відкрито ненавидіти українське… Вже може розказувати казань і під синьо-жовтим, і під малиново-чорним. Прийшов на площу… Прийшла і бабця Воля... Їх погляди зустрілись… Бабця перевела свої очі на Прапор:

Бачте, він є! Ось що означає наш прапор! – міцно стиснула кулак і сяйнула щасливим молодечим поглядом отця московської церкви…

Він не сказав нічого… Зашарівся і руки помітно стали труситися…

Бо тут господарі Українці. І матінка земля завжди даватиме сили тим, хто її боронить. Хай навіть у тотальній меншості супроти ворога. Хай навіть одна бабця Воля.

Війну за Прапор у моєму Теслугові виграно!